Категорія справи №   486/588/20: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про стягнення плати за користування житлом.

Надіслано судом: 29.01.2021. Зареєстровано: 31.01.2021. Оприлюднено: 01.02.2021.

Дата набрання законної сили: 29.01.2021

Номер судового провадження: 22-ц/812/66/21

29.01.21

22-ц/812/66/21

Справа №486/588/20

Провадження № 22-ц/812/66/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 січня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого — Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Савіним О.І., повний текст складено 22 жовтня 2020 року, у цивільній справі за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-

В С Т А Н О В И В

У квітні 2020 року комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання» (далі КП «ЖЕО») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що13 березня 2020 року за заявою КП ЖЕО Южноукраїнським міським судом Миколаївської області було видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, який ухвалою цього ж суду від 23 березня 2020 року за заявою боржника скасовано, а КП «ЖЕО» роз`яснено право на звернення до суду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно договору дарування від 09 грудня 2000 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

22 грудня 2011 року КП «ЖЕО» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Проте, у порушення вимог ст. ст. 151, 156 ЖК України та п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, відповідач з листопада 2019 року по 12 січня 2020 року не сплачувала кошти за надані комунальні послуги, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 902 грн. 44 коп.

11 жовтня 2019 року було створено ОСББ «Миру, 10, Южноукраїнськ» (далі — «Миру, 10, ЮУ»), у зв`язку з чим КП «ЖЕО», на виконання ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку, до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання, зобов`язаний був забезпечити передачу документації на будинок та документу, на підставі якого будинок буде прийнятий в експлуатацію.

Згідно абз.5 ч.5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.

У зв`язку з цим, до 12 січня 2020 року КП «ЖЕО» надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а ОСОБА_1 , як споживач таких послуги, повинна була сплачувати їх вартість на користь фактичного надавача послуг, тобто КП «ЖЕО».

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 902 грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102.00 грн.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що балансоутримувач КП «ЖЕО», надавав послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 до 12 січня 2020 року включно, відповідач ОСОБА_1 зобов`язана була вносити кошти на утримання будинку та прибудинкової території саме на користь позивача. Оскільки відповідачем сплачено комунальні послуги неналежному надавачеві таких послуг, то відповідач може витребувати сплачені нею кошти в ОСББ «Миру, 10 Южноукраїнськ».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, просила про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема зазначала, що 11 жовтня 2019 року було створено ОСББ «Миру, 10, ЮУ», а 20 жовтня 2020 року вона звернулась до такого з заявою про сплату житлово-комунальних послуг на їх рахунок з подальшим їх перерахунком на рахунок КП «ЖЕО», на що 26 жовтня 2020 року отримала письмову згоду.

Отже, таким чином обов`язок по сплаті послуг наданих позивачем відповідач поклала на іншу особу — ОСББ «Миру,10, ЮУ».

На виконання цього рішення нею здійснювались платежі за послуги в розмірах, передбачених тарифами позивача, на рахунки ОСББ «Миру, 10, ЮУ», що підтверджується виписками з рахунку ОСББ за період з листопада 2019 року по січень 2020 року.

В свою чергу, ОСББ «Миру, 10, ЮУ» листом № 8/11/01/2020 від 11 січня 2020 року повідомило позивача про власників, які сплатили внески до ОСББ у листопаді-грудні 2019року, де серед інших була зазначена належна їй квартира АДРЕСА_3 . В подальшому, на підставі рішення правління від 15 січня 2020 року, ОСББ «Миру, 10, ЮУ» розрахувалось з позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №43 від 17 січня 2020 року, №44 від 17 січня 2020року та №45 від 20 січня 2020 року.

При цьому, позивач не повернув перераховані йому ОСББ «Миру, 10, ЮУ» кошти, а отже фактично прийняв виконання, запропоноване за неї третьою особою — ОСББ «Миру, 10, ЮУ». Однак, позивачу цього виявилося замало, і він звернувся до суду з позовом про стягнення з неї сум, які вже отримав.

Крім того, вказувала, що не укладала з позивачем договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а у наявному в матеріалах справи договорі стоїть не її підпис.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що на законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін відхиливши доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони про розгляд справи у письмовому провадженні повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цим Кодексом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2ст. 367 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості за відповідачем по оплаті комунальних послуг, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі.

За правилами ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час укладання договору про надання послуг (в редакції чинні на час укладання договору про надання послуг), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст.32 Закону України про житлово комунальні послуги в редакції на дату укладання договору між сторонами плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09 грудня 2000 року (а.с. 8).

За вказаною адресою згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) від 15 квітня 2020 року та копії особового рахунку № НОМЕР_1 , з 25 листопада 2005 року зареєстровані ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 , 1995 року народження (а.с. 6, 7).

Відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради від 25 серпня 2011 року КП «ЖЕО» є надавачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для багатоквартирних будинку у м. Южноукраїнську ( а.с.15,16).

22 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та КП «ЖЕО» був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території ( а.с.9-10).

Відповідно до п.5 Договору розрахунковий період є календарний місяць. Споживач зобов`язується до 25 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок виконавцю належні за надані послуги поточного місяця по діючим тарифам.

Пунктом 20 Договору передбачено, що він діє до 31 грудня 2013 року, а у разі, коли за місяць до закінчення його дії однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим (а.с. 9-10).

Відомостей про розірвання вказаного договору матеріали справи не містять.

Отже, між сторонами існують правовідносини із надання та споживання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та вивезення сміття.

З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про не укладення з позивачем договору про надання послуг з утримання будинків і споруд, не заслуговують на увагу.

В той же час, колегія суддів зазначає, що фактичне користувалися наданими комунальними послуги, навіть за відсутності договору, не звільняє споживача від сплати отриманих послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Твердження апелянта про те, що підпис на договорі вчинено не нею, а іншою особо відхиляються колегією суддів, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами в розумінні вимог ч.1 ст.218 ЦК України, ст.76-81 ЦПК України.

10 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та ведений в дію з 01 травня 2019 року.

За положеннями ч.1 ст. 9 цього Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п.3-1 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з листопада 2019 року по 12 січня 2020року, заборгованість ОСОБА_1 за надані послуги — 902 грн.44 коп., яка складається із заборгованості за надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території -857 грн.73 коп. та вивезенню сміття — 44 грн.71 коп. (а.с.5).

11 жовтня 2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру, 10, Южноукраїнськ» (а.с. 54).

Згідно з ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку, це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Стаття 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачає, що колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

У період з 30 листопада 2019 року по 11 січня 2020 року балансоутримувач КП «ЖЕО» вчинив ряд дій спрямованих на передачу будинку АДРЕСА_2 в експлуатацію ОСББ «Миру, 10, ЮУ» (а.с. 17-44).

11 січня 2020 року сторони підписали акт приймання-передачі технічної документації багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , згідно якого ОСББ прийняв технічну документацію, а КП «ЖЕО» припинив надання послуг по вивезенню ТПВ та управлінню житловим будинком з 13 січня 2020 року (а.с. 45).

13 січня 2020 року голова ОСББ «Миру, 10, Южноукраїнськ» Васильчук М., надав директорові КП «ЖЕО» перелік квартир по АДРЕСА_4 , власниками яких були сплачені внески в листопаді-грудні 2019 року на користь ОСББ та одночасно вказував про готовність сплатити за рахунок ОСББ на рахунок КП «ЖЕО» за фактично надані згаданим власникам послуги в листопаді-грудні 2019 року. В подальшому всі питання розрахунків за надані з моменту створення ОСББ (11.10.2019) послуги вирішувати виключно з головою ОСББ (а.с. 46).

Із наданих до суду виписок ОСББ вбачається, що відповідачем на рахунок ОСББ сплачено оплати за послуги квартири:

-28 листопада 2019 року — 379 грн. за період з 06 по 30 листопада 2019 року,

-27 грудня 2019 року — 393 грн. за період 01 грудня по 27 грудня 2019 року,

-23 січня 2020 року — 393 грн. за період 01 січня по 31 січня 2020 року( а.с.100 106).

Також надано копію платіжного доручення № 43 від 17 січня 2020 року про перерахування ОСББ на рахунок позивача 2290 грн. 40 коп. за електроенергію за грудень 2019 року, 3088 грн.80 коп. за вивіз ТПВ за грудень 2019 року, 9062 грн.48 коп. за обслуговування ліфтів за грудень 2019 року, вулиця Миру, 10 ( а.с.97,98,99). Однак вказані платіжні документи не містять посилання щодо оплати послуги «За утримання будинків і споруд прибудинкових територій», більш того, наданих відповідачеві.

Відповідач не погоджуючись з пред`явленими до неї вимогами зазначала у відзиві на позов, а потім і в апеляційній скарзі про те, що виконання своїх зобов`язання перед позивачем вона поклала на іншу особу ОСББ , якому вона сплатила кошти за послуги надані позивачем, а той, в свою чергу, перерахував їх КП «ЖЕО».

За положеннямист. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Змість цієї норми матеріального права визначає загальні умови виконання будь- яких зобов`язань, при чому зобов`язання повинні бути виконані боржником особисто та прийняті кредитором особисто, за виключенням якщо договором або законом не буде встановлено інше.

Законодавство визначає також й право боржника передати свій обов`язок іншій особі, зокрема, ст.528ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

При цьомуст.618ЦК України зазначає, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст.528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Встановлення умов виконання зобов`язань іншою особою повинно бути здійснено за згодою як боржника, так і кредитора, і у випадку передачі боржником свого обов`язку іншій особі без згоди кредитора, виконання цією особою обов`язку боржника не може бути визнано належним і кредитор вправі не приймати таке виконання зобов`язання.

Оскільки без згоди позивача було вирішено питання щодо порядку погашення заборгованості на отримані споживачами послуг в перехідний період, то й сплата сум на рахунок ОСББ, не може вважатись належним виконання зобов`язання з боку відповідача.

Зважаючи на таке, колегія суддів не можна погодитись з доводами про виконання зобов`язання за відповідача іншою особою- ОСББ, як належним виконання зобов`язання зі сплати наданих послуг по утриманню житлового будинку та прибудинкової території КП «ЖЕО».

Таким чином, установивши, що відповідач не виконала зобов`язання з виплати заборгованості за отримані послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території надані позивачем, що порушило передбачене договором право виконавця на її своєчасне отримання, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Вагомих, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2020року без змін

(Керуючись ст. 151, 156 ЖК України, ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

                                                                                    ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» (55001, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, вул. Паркова, 5, Миколаївська ОФ АТ «Ощадбанк» р/р НОМЕР_2, МФО 326461, ЄДРПОУ 31537375) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2019 року по 12 січня 2020 року включно в розмірі 902,44 гривень (дев’ятсот дві гривні сорок чотири копійки) та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Южноукраїнськогоміського суду)

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 29 січня 2021 року.